учистити

УЧИ́СТИТИ (ВЧИ́СТИТИ), и́щу, и́стиш, док., кого, що і без прям. дод., розм.

1. Зробити що-небудь уміло, гарно.

Звінчали молодих, та як учистили весілля, так ну! (Г. Квітка-Основ'яненко);

І рішили закінчити його [обід] тією горою з мороженого [морозива]. Найкращий городський повар мусувався два дні, поти виліпив те диво. Та й учистив же на славу! (Панас Мирний);

// Заграти, затанцювати і т. ін. швидко, енергійно, старанно.

[Сотник:] А ти вже й скрипку принесла? Яку ж ми вчистимо з тобою? (Т. Шевченко);

[Юліан:] У кого кров козацька грає, хто товариство любить.., вміє вчистить так, щоб аж земля стогнала і вітер щоб свистав від вивертів ногами.., від того зле тікає і весело йому! (І. Карпенко-Карий);

// З'їсти без залишку.

Учистив Хома якраз [макітру вареників], масличком поливаючи та у сметану обмокуючи (Г. Квітка-Основ'яненко);

// Швидко пройти яку-небудь відстань.

Верстов сім учистили [подорожні] з полудня (Г. Квітка-Основ'яненко).

2. Почати йти із значною силою (про дощ, град і т. ін.).

Не вспіла я од'їхати й верству від міста Луцька.., як вчистив страшенний дощ (Леся Українка);

Набігла хмарка – як учистить град.., всю пшеницю до стебла вибив (О. Стороженко).

3. З силою ударити; побити.

Баран як розженеться, як вчистить у лоб! Вовк – беркиць у яр... (з переказу);

– На десять разів не поцілиш ані разу, вчищу тобі десять трутів на спину оцією рукою (А. Чайковський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

учистити

Значення в інших словниках