учитати

УЧИТА́ТИ (ВЧИТА́ТИ), а́ю, а́єш, док., що, розм.

1. Змогти прочитати що-небудь написане.

Роман сам дивується, що він .. не вчитає букваря (С. Васильченко);

А кому я записку зоставлю? Батькові, чи Мартинові, що навряд чи й учитають її? (А. Тесленко);

Взяла [мати] листа, покрутила його в руках, зітхнула: – Може, ти, Хомо, вчитаєш його? – А чого ж! Коли тут по-людськи написано, то вчитаю! (М. Стельмах).

2. перен. Зрозуміти, виявити що-небудь з виразу очей, обличчя і т. ін.

Їздець не підганяв його [коня], віддавшися думкам. Проте нічого не вчитаєш у нього на обличчі (Ю. Яновський);

Постаті бояр, воєвод і тіунів стали виразнішими, на обличчях їхніх можна було вчитати тривогу й розпач (С. Скляренко).