учительський

УЧИ́ТЕЛЬСЬКИЙ (ВЧИ́ТЕЛЬСЬКИЙ), а, е.

1. Прикм. до учи́тель.

Рада при мені виїхала до Парижа складати іспити з французької мови і літератури, аби мати офіціальний учительський диплом (Леся Українка);

Вже який раз питала [мати], що йому дасть учительська кар'єра. Скільки років доведеться чекати пристойної посади та чи й дочекаєшся? (А. Хижняк);

Здається їй, нема в світі вищої науки за вчительську: це ж і книжки читатимеш, скільки захочеться, і людських дітей розуму будеш навчати (М. Стельмах);

Улас .. знав, що йому доведеться тут потерпати взимку, й заздалегідь шукав стежки до вчительських сердець (Ю. Яновський);

Інспектор візитував її раз на кілька літ і дивився на вислідки праці учительського збору (Б. Лепкий);

// Власт. учителеві.

В його [учителя] великих, трохи в косий проріз карих очах іскрилось тепло учительське (Є. Кравченко);

– Не гнівайся на мене. Це не я говорив таке – земля говорила. – На добраніч, брате, – за вчительською звичкою запам'ятовує братове “земля говорила”. Може, в майбутньому, якщо залишиться живим, доведеться йому написати про владу землі (М. Стельмах);

// Який готує учителів.

Цієї весни я скінчив учительську семінарію (С. Васильченко);

Я вступив до Глухівського учительського інституту в 1911 році, не маючи повних шістнадцяти років (О. Довженко).

2. у знач. ім. учи́тельська, кої, ж. Кімната для вчителів у школі, училищі.

Корній Іванович не поривав зв'язків з педагогічним колективом, вряди-годи забігав до кабінету директора школи, до завуча, до вчительської (І. Волошин);

Школа жила своїм одвічним життям. В учительській цокав на стіні годинник, в класах стояв тихий, схожий на бджолиний шум (Ю. Збанацький).

3. Повчальний.

– Ні, серденько, – додав молодий чоловік поважним, учительським тоном, – так не можна робити! (І. Франко);

Дидактизму, учительського характеру багатьох речей цього ряду [“З вершин і низин”, “Мій Ізмарагд”] не приховував сам Франко (М. Рильський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. учительський — учи́тельський прикметник Орфографічний словник української мови
  2. учительський — [ўчитеил'с'кией] = вчительський м. (на) -кому/ -к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
  3. учительський — (вчительський), -а, -е. 1》 Прикм. до учитель. || Власт. учителеві. || Який готує учителів. 2》 у знач. ім. учительська, -кої, ж. Кімната для вчителів у школі, училищі. 3》 Повчальний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. учительський — ПОВЧА́ЛЬНИЙ (який містить у собі повчання, напучення), НАПУ́ТНІЙ, НАПУ́ТЛИВИЙ, МОРАЛІСТИ́ЧНИЙ, СЕНТЕНЦІ́ЙНИЙ, ДИДАКТИ́ЧНИЙ книжн.; НАСТА́ВНИЦЬКИЙ, УЧИ́ТЕЛЬСЬКИЙ (ВЧИ́ТЕЛЬСЬКИЙ), ДОКТОРА́ЛЬНИЙ книжн., МЕ́НТОРСЬКИЙ книжн. Словник синонімів української мови
  5. учительський — Учи́тельський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. учительський — УЧИ́ТЕЛЬСЬКИЙ (ВЧИ́ТЕЛЬСЬКИЙ), а, е. 1. Прикм. до учи́тель. Рада при мені виїхала до Парижа складати іспити з французької мови і літератури, аби мати офіціальний учительський диплом (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  7. учительський — Учительський, -а, -е Учительскій. Словник української мови Грінченка