учіння
УЧІ́ННЯ (ВЧІ́ННЯ), я, с., заст.
Навчання.
Кому те вчіння не далося взнаки, не одбило змалку в дитини охоти до науки! (І. Нечуй-Левицький);
Товаришка моя помалу завела річ про те, що от уже весна, учіння скінчене і час би вже їй їхати додому (Леся Українка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- учіння — учі́ння іменник середнього роду арх. Орфографічний словник української мови
- учіння — -я, с., заст. Навчання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- учіння — Учі́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- учіння — УЧІ́ННЯ, я, с., заст. Навчання. Товаришка моя помалу завела річ про те, що от уже весна, учіння скінчене і час би вже їй їхати додому (Л. Укр., III, 1952, 575). Словник української мови в 11 томах
- учіння — Учіння, -ня с. Ученіе. А що я витерпіла з тим учінням! МВ. (О. 1862. III. 36). Словник української мови Грінченка