ущемлювати

УЩЕ́МЛЮВАТИ (ВЩЕ́МЛЮВАТИ), УЩЕМЛЯ́ТИ (ВЩЕМЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УЩЕМИ́ТИ (ВЩЕМИ́ТИ), млю́, ми́ш; мн. ущемля́ть; док.

1. що. Затискувати що-небудь між чимсь;

// безос.

А от один чудак якийсь. Так-таки прямісінько змірив [ковбок] у щілини між двома каменями .. І тоді лише схаменувся, як ущемило його порядно. Та так порядно, що нема як уже й ворухнутися (Г. Хоткевич).

2. тільки док., кого, перен. Викликати душевний біль; образити кого-небудь.

Боже! коли б хто, а то се батько говорить. Так мене вщемив, що й хата мені ненавидна стала (Ганна Барвінок).

3. перен. Завдавати кому-небудь шкоди, неприємностей, утискувати кого-небудь; обмежувати, урізувати щось.

Польський уряд ущемляв матеріальні інтереси його родини (Ірина Вільде);

Те, що вони нас ущемляли, – то ще не так страшно! Ну не видали, зарізали одну-дві книжки Остапа Вишні – ну що ж? (Остап Вишня);

Право звернення громадянина до Конституційного Суду повинне виникати лише тоді, .. коли закон або інший нормативно-правовий акт ущемлює їх конституційні права (з газ.).

◇ (1) Ущеми́ти [за] се́рце кого, чиє і без дод. – глибоко вразити, схвилювати кого-небудь чимсь.

[Олекса:] Візьму книжку читати, який-небудь факт так ущемить за серце, що годі вже й читати (М. Кропивницький);

І жура якась ущемить серце кожного, хто чує ці невидимі звуки. Стане, тихо зітхне... (Г. Хоткевич).