фабзавучник

ФАБЗА́ВУЧНИК, а, ч., іст., розм.

Учень фабзавучу.

Я залишив у Кам'янці добрих друзів: редактора окружної газети Саву Божка, молоденького робкора нашої газети, фабзавучника Володю Бєляєва (Т. Масенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фабзавучник — фабза́вучник іменник чоловічого роду, істота іст. Орфографічний словник української мови
  2. фабзавучник — ФАБЗА́ВУЧНИК, а, ч., заст., розм. Учень фабзавучу. Я залишив у Кам’янці добрих друзів: редактора окружної газети Саву Божка, молоденького робкора нашої газети, фабзавучника Володю Бєляєва (Мас., Життя.., 1960, 94). Словник української мови в 11 томах