фабзавучник
ФАБЗА́ВУЧНИК, а, ч., іст., розм.
Учень фабзавучу.
Я залишив у Кам'янці добрих друзів: редактора окружної газети Саву Божка, молоденького робкора нашої газети, фабзавучника Володю Бєляєва (Т. Масенко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- фабзавучник — фабза́вучник іменник чоловічого роду, істота іст. Орфографічний словник української мови
- фабзавучник — ФАБЗА́ВУЧНИК, а, ч., заст., розм. Учень фабзавучу. Я залишив у Кам’янці добрих друзів: редактора окружної газети Саву Божка, молоденького робкора нашої газети, фабзавучника Володю Бєляєва (Мас., Життя.., 1960, 94). Словник української мови в 11 томах