фабзавучник
фабза́вучник
іменник чоловічого роду, істота
іст.
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- фабзавучник — ФАБЗА́ВУЧНИК, а, ч., іст., розм. Учень фабзавучу. Я залишив у Кам'янці добрих друзів: редактора окружної газети Саву Божка, молоденького робкора нашої газети, фабзавучника Володю Бєляєва (Т. Масенко). Словник української мови у 20 томах
- фабзавучник — ФАБЗА́ВУЧНИК, а, ч., заст., розм. Учень фабзавучу. Я залишив у Кам’янці добрих друзів: редактора окружної газети Саву Божка, молоденького робкора нашої газети, фабзавучника Володю Бєляєва (Мас., Життя.., 1960, 94). Словник української мови в 11 томах