1. Словник української мови у 20 томах

фабльо

ФАБЛЬО́, ФАБЛІО́, невідм., с.

Коротке, іноді віршоване оповідання комічного або сатиричного характеру, часто анонімне, а також відповідний жанр, що виник і був поширений у середньовічній французькій літературі.

Сюжетом інтермедій дуже часто були міжнародні, мандруючі анекдоти, фабліо та новели (І. Франко);

Не тільки середньовічні фабльо, але й лицарські романи черпали свої мотиви із фольклорної скарбниці (М. Рильський);

Загалом бродячі сюжети численних новел, фацецій, фабльо та шванків потрапляли до нас із чотириста- або й п'ятсотрічним запізненням, щоб стати “співомовками” Руданського чи “Баладою про зайшлого чоловіка” у Василя Симоненка (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фабльо — Фабліо́, фабльо: — коротке віршоване оповідання комічного чи сатиричного змісту [53] Словник з творів Івана Франка
  2. фабльо — фабльо́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. фабльо — фабліо, невідм., с. Невелике гумористичне або сатиричне оповідання з життя селян, духівництва тощо, а також відповідний жанр, що виник і поширився у середньовічній французькій літературі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. фабльо — фабльо́ (франц. fabliau, від лат. fabula – байка) жанр французької літератури 12 – 13 ст.; невелике гумористичне або сатиричне оповідання з життя селян, духівництва тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. фабльо — Фабльо́ (фр.), не відм. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. фабльо — ФАБЛЬО́, ФАБЛІО́, невідм., с. Невелике гумористичне або сатиричне оповідання з життя селян, духівництва тощо, а також відповідний жанр, що виник і був поширений у середньовічній французькій літературі. Словник української мови в 11 томах