фальшивий

ФАЛЬШИ́ВИЙ, а, е.

1. Який є підробкою (про річ, продукт і т. ін.), виготовленою, сфабрикованою з метою шахрайства.

Глуха чутка ходила по базару, що спіймано великого ворога темних людей, котрий виробляв фальшиві гроші... (Панас Мирний);

Катерина, не довіряючи дійсності, бере з купки акцій один папірець і розглядає його з усіх боків, як банкнот, на який є підозріння, що він фальшивий (Ірина Вільде);

Одні говорили, що він судився за вбивство, але в це ніхто не вірив, і всі сміялися такій вигадці; інші твердили, що він займався підробкою фальшивих документів (Григорій Тютюнник);

// Штучний, зроблений на зразок справжнього, натурального; ненатуральний.

– А! і ви зазначили, що в неї теперечки є коса? То фальшива (А. Кримський);

Олтар складався з трьох частин з дуже вже фальшивою позолотою (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).

2. Який містить обман або спрямовується на дезорієнтацію кого-небудь.

В Бенедя прокидалася не раз .. думка, що без нього ціла справа могла би легко зійти на фальшиву дорогу (І. Франко);

За Острополем Вишневецький звелів палити фальшиві огнища по степу і тим присипляти пильність упевнених у собі дозорних з табору Косінського (Іван Ле);

– Тепер дзвоніть, – казав далі Гарбер, – викликайте поліцію, хай вам подякують за фальшиву тривогу (І. Кулик);

Ільчиха боїться кривоприсяги, як смерті. Фальшива присяга, кажуть, аж до третього коліна карає (Ірина Вільде);

// Показний, несправжній.

І смішно, і сумно було бачити, як тьмяніє отой фальшивий лиск зверхності над людьми і як на виду починає проступати [в Гризоти] людське (В. Речмедін);

Саме життя стягло з декадентів фальшивий, бутафорський одяг безідейності, міщанського індивідуалізму та еротики (з наук. літ.).

3. Удаваний, нещирий, лицемірний.

Сміється [Сабіна] фальшивим сміхом (Леся Українка);

Свідомість того, що вона необхідна для Річинських, розбурхала в ній приспану під оболонкою фальшивої покори владну вдачу (Ірина Вільде);

Якось затишно було на душі з цим Коломійцем. Він не вдавався до фальшивої гри в панібратство, а наближував душу людини веселою щирістю (В. Речмедін);

// Який виражає нещирість, лицемірство.

Коли Гервасій кинувся за ними [циганами] навздогін, вони, виблискуючи фальшивими очима, заторохкотіли одно: – А боженьку наш, а спасителю милий! (М. Стельмах);

// Який нещиро висловлюється, поводиться, лицемірно діє, вдається до облуди, фальшу (про людину).

– Ти здавна був кепський, не хочу казати – фальшивий, пророк (І. Франко);

Фальшиві друзі, наче птахи перелітні, Ні в кого не питаючи шляху, Летять до нас в погожу днину, А відлітають у лиху (С. Воскрекасенко);

Вони [солдати] проженуть звідси й панів, і таких всіх фальшивих “соціалістів”, що .. обманювали народ Антантою та реформами (П. Козланюк).

4. Який виникає, з'являється без достатніх, об'єктивних підстав; викликаний суб'єктивними причинами; безпідставний, невиправданий.

Вона ж надто рішуче відкинула нашу пропозицію. Фальшива амбіція перемогла, вона рішилась, будь-що-будь, перейти тих пару кроків між сосною й берегом... (О. Кобилянська);

І в інших молодиків були хвилини вагань і сумніву, та фальшивий сором і хвастовита легковажність і острах стати смішним не давали заговорити (З. Тулуб);

Фальшива гордість;

// Який не відповідає чиємусь характерові, природі чогось; неприродний.

Ніколи не попадав [Борис] у таке фальшиве положення, де би мусив крутити, вибріхуватись, як то кажуть, милити очі (І. Франко);

Я ніколи не витримую до кінця фальшивого або принижуючого мене становища, і коли не можу просто встати і піти, то вириваюся, рвучи своє серце (Леся Українка).

5. Спотворений під час співу, гри на інструменті (про звуки, мелодію тощо).

Де він навчився такої тонкої гри, як умів не взяти ні одного фальшивого тону (Г. Хоткевич);

Як [Келембет] переживав боляче, коли вони не так вели, коли фальшива нота вислизала з їхньої горлянки, коли співак “пускав півня” чи заводив упоперек (Ю. Яновський);

// Який спотворює, перекручує мелодію.

Нахмуривши брови, Андрій Петрович заспівав фальшивим тенорком (С. Васильченко).