1. Словник української мови у 20 томах

фальшівник

ФАЛЬШІВНИ́К, а́, ч., заст.

Фальсифікатор, підроблювач.

– Чи то я розбійник, чи фальшівник монет, чи, може, який касієр [касир] – утікач, щоб у мене були гроші на розкидування? (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фальшівник — фальшівни́к іменник чоловічого роду, істота підроблювач рідко Орфографічний словник української мови
  2. фальшівник — Фальсифікатор; п! ОКОЗАМИЛЮВАЧ. Словник синонімів Караванського
  3. фальшівник — -а, ч., заст. Фальсифікатор, підроблювач. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. фальшівник — ФАЛЬШІВНИ́К, а́, ч., заст. Фальсифікатор, підроблювач. — Чи то я розбійник, чи фальшівник монет, чи, може, який касієр [касир] — утікач, щоб у мене були гроші на розкидування? (Фр., VI, 1951, 391). Словник української мови в 11 томах
  5. фальшівник — Фальшівни́к, -ка м. Фальсификаторъ, поддѣлыватель. Желех. Словник української мови Грінченка