1. Словник української мови у 20 томах

фанабер

ФАНАБЕ́Р, а, ч., розм.

Людина, що відзначається фанаберією; надто горда, пихата, чванлива особа, чванько.

Чиновники – фанабери.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фанабер — фанабе́р іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. фанабер — -а, ч., розм. Людина, що відзначається фанаберією; надто горда, пихата, чванлива особа. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. фанабер — ЧВАНЬКО́ розм. (людина, схильна до зарозумілості, чванства), ФАНАБЕ́Р розм., ПРИ́НДА розм., ПИ́НДА розм., ПИ́НДИК розм., СПЕСИ́ВЕЦЬ розм. А гірш за всіх чваньки нам допекли ті пишні (П. Словник синонімів української мови
  4. фанабер — ФАНАБЕ́Р, а, ч., розм. Людина, що відзначається фанаберією; надто горда, пихата, чванлива особа. Словник української мови в 11 томах