1. Словник української мови у 20 томах

фанаберія

ФАНАБЕ́РІЯ, ї, ж., розм.

1. Недоречна гордість; пиха, зарозумілість, чванливість.

– Хіба ж ти не бачиш, що син молодий, набрався трохи фанаберії од тих дворянських дітей у школі, а дійде до зросту – й до розуму дійде (І. Нечуй-Левицький);

– Гріють часом і в райкомі добре. Так за діло ж гріють, щоб краще робив. А він почав, бачите, свою фанаберію на людях показувать (В. Кучер).

2. Безглуздий, невмотивований учинок.

З порога посміхається [Кузьма] жінці, а та рвучко одвертає від нього голову й починає так орудувати рогачем в печі, що звідти летять на припічок головешки і вуглики. Але чоловікові не первина ці бабські фанаберії (М. Стельмах);

// Примха, дивацтво.

– Що, мабуть, Зосим Наумович розпікав? Терпи, козаче, отаманом будеш. Це в нього вже така фанаберія (В. Речмедін).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фанаберія — Фанабе́рія: — пиха, чванливість, примха, дивацтво [51,52] Словник з творів Івана Франка
  2. фанаберія — фанабе́рія іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  3. фанаберія — Примха, дивацтво; пиха, чванливість; фанаберство. Словник синонімів Караванського
  4. фанаберія — Пиха, пинда, зарозумілість, див. чванство, спесивий, позер, хвастун Словник чужослів Павло Штепа
  5. фанаберія — фанабе́рія → фанабелія Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. фанаберія — -ї, ж., розм. 1》 Недоречна гордість; пиха, чванливість. 2》 Безглуздий, невмотивований учинок; примха, дивацтво. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. фанаберія — фанабе́рія (польс. fanaberia) пиха, чванливість, зарозумілість; інколи – безглузде дивацтво, примха. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. фанаберія — ЗАРОЗУМІ́ЛІСТЬ (надмірно висока думка про себе — і в зв'язку з цим зневажливе ставлення до інших), ГО́РДОЩІ мн., ГОРДОВИ́ТІСТЬ, ГО́РДІСТЬ, БУНДЮ́ЧНІСТЬ підсил., ПИХА́ підсил., ПИХА́ТІСТЬ підсил., ЧВА́НСТВО підсил., ЧВАНЛИ́ВІСТЬ підсил., ГОРДИ́НЯ розм. Словник синонімів української мови
  9. фанаберія — Фанабе́рія, -рії, -рією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. фанаберія — ФАНАБЕ́РІЯ, ї, ж., розм. 1. Недоречна гордість; пиха, чванливість. — Хіба ж ти не бачиш, що син молодий, набрався трохи фанаберії од тих дворянських дітей у школі, а дійде до зросту — й до розуму дійде (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  11. фанаберія — рос. фанаберия (польськ. fana-beria-чванливість, зарозумілість, дивацтво, пиха, примха. Eкономічна енциклопедія