1. Словник української мови у 20 томах

фант

ФАНТ, а, ч.

1. перев. мн. Гра, учасники якої виконують як штраф які-небудь, звичайно жартівливі, завдання, визначені жеребкуванням.

Стояли [ми] біля входу. Про Жорж Занд розмова долетіла... Ці пройшли – вже друга пара: х-ха, невже у фант не вмієте?.. (П. Тичина);

Юра проходить до парку. Там гімназистки грають в горілки [горюдуба], фанти, попсований телефон (Ю. Смолич).

2. Предмет, який дає учасник гри як штраф для визначення жеребкуванням завдання.

Коли цього разу почали збирати фанти, Бронко вирішив, що тільки-но почнуть грати у “монастир”, він шмигне з залу (Ірина Вільде);

// Завдання, яке виконують учасники гри як штраф.

– Наші дами просто при людях обнімаються й цілуються з кавалерами при фантах, в іграшках (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фант — Фант: — застава (дати щось в заставу) [XII] — застава, щось заставити [5;7] — річ, дана в заставу [44-1] Словник з творів Івана Франка
  2. фант — фант іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. фант — Фант. 1. Предмет, який віддають у заставу або для розіграшу [На вечерницях “Товариства для жіночого промислу домашного в Городенці“] відбулось льосованє дуже гарних фантів, котре закінчилось повною гумору... Українська літературна мова на Буковині
  4. фант — фант застава (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. фант — А, ч. Будь-який замінник очікуваного предмета. Мені твої фанти не потрібні — бабки гони! Словник сучасного українського сленгу
  6. фант — -а, ч. 1》 перев. мн. Гра, учасники якої виконують як штраф які-небудь, звичайно жартівливі, завдання, визначені жеребкуванням. 2》 Предмет, що його дає учасник гри як штраф для визначення жеребкуванням завдання. || Завдання, що його виконують учасники гри як штраф. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. фант — (польс. fant, від нім. Pfand – застава) гра, в якій жартівливе завдання власникові заставленого предмета визначається жеребом. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. фант — ФАНТ, а, ч. 1. перев. мн. Гра, учасники якої виконують як штраф які-небудь, звичайно жартівливі, завдання, визначені жеребкуванням. Стояли [ми] біля входу. Про Жорж Занд розмова долетіла… Ці пройшли — вже друга пара: х-ха, невже у фант не вмієте?.. (Тич. Словник української мови в 11 томах