1. Словник української мови у 20 томах

фарисей

ФАРИСЕ́Й, я, ч.

1. У Стародавній Іудеї – послідовник релігійно-політичної течії, що виражала інтереси заможних іудеїв і відзначалася фанатизмом та надмірною увагою до зовнішніх проявів релігійності.

Аж глядь, Межи раввінами дитина, Її хлоп'яточко, сидить І научає, неповинне Як в світі жить, людей любить, За правду стать! за правду згинуть! Без правди горе! – Горе вам, Учителі архієреї! – І дивувались фарисеї І книжники його речам (Т. Шевченко);

Надбігла юрба іудеїв, фарисеїв та садукеїв, почувши гомін на майдані (Леся Українка).

2. перен. Лицемірна людина; святенник, ханжа.

Вона заночувала в одного чоловіка, цілий вечір навчала не ходити до церкви, молитись дома, звала попів фарисеями (Н. –Лев., IV, 1956, 156); Хіба не пробували спалити його [Ш. Руставелі] поему двісті-триста років тому свої ж церковники і фарисеї? (П. Тичина);

– Підеш та хоч покажешся людям у церкві. А то вже за тебе пальцем на мене тикають фарисеї усякі (П. Козланюк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фарисей — фарисе́й іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. фарисей — П. ЛИЦЕМІР, ір. святенник, святоха, о. святий та божий. Словник синонімів Караванського
  3. фарисей — Лицемір, облудник Словник синонімів Вусика
  4. фарисей — [фариесей] -йа, ор. -йеим, м. (на) -йеів'і/-йі, мн. -йі, -йіy Орфоепічний словник української мови
  5. фарисей — -я, ч. 1》 У Стародавній Іудеї – послідовник релігійно-політичної течії, що відзначалася фанатизмом та надмірною увагою до зовнішніх проявів релігійності. 2》 перен. Лицемірна людина; ханжа. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. фарисей — ЛИЦЕМІ́Р (лицемірна, нещира людина), ДВОРУ́ШНИК, ОБЛУ́ДНИК, КРУТІ́Й, ФАРИСЕ́Й книжн., ТАРТЮ́Ф книжн., ОБЛУ́ДА розм., ЛИЦЕДІ́Й заст.; КРИВОПРИСЯ́ЖНИК (той, хто фальшиво присягав), ЄЗУЇ́Т (про особливо підступну, підлу, лицемірну людину); АКТО́Р розм. Словник синонімів української мови
  7. фарисей — Фарисе́й, -се́я, -се́єві; -се́ї, -се́їв Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. фарисей — ФАРИСЕ́Й, я, ч. 1. У Стародавній Іудеї — послідовник релігійно-політичної течії, що виражала інтереси заможних іудеїв і відзначалася фанатизмом та надмірною увагою до зовнішніх проявів релігійності. Словник української мови в 11 томах
  9. фарисей — Фарисей, сея м. 1) Фарисей. Вх. Лем. 477. Єв. Л. V. 17. Фарисеї і вся мерзена Іудея заворушилась, заревла, неначе гадина в болоті і Сина Божого во плоті на тій Голгофі росп'яла. Шевч. 603. 2) Плохой, лицемѣрный человѣкъ. Вх. Лем. 477. Словник української мови Грінченка