флагеланти

ФЛАГЕЛА́НТИ, ів, мн. (одн. флагела́нт, а, ч. флагела́нтка, и, ж.).

Релігійні аскети-фанатики, у ХІІІ – ХV ст. у Зах. Європі, що проповідували публічне самокатування заради спокутування гріхів.

Є відомості, що флагеланти ходили по Хорватії, Чехії, Моравії, Словаччині, Угорщині й Польщі (з наук. літ.).