флюс

ФЛЮС¹, у, ч., мед.

Набряк щоки від гнійного запалення тканини ясен, спричиненого захворюванням зуба.

У мами тепер зробився флюс (Леся Українка);

[Тетяна:] Феді ці дні так болять зуби, а він навіть до лікаря не має часу зайти .. [Надія (до Терещенка):] Мабуть, застудили. Чи не флюс? У вас ніби права щока підпухла? (О. Корнійчук);

Щоки у хлопця роздулися від захованих під ними монет; здавалося, що в нього на обох щоках флюс (В. Собко).

ФЛЮС², у, ч., техн.

1. Речовина (вапняк і т. ін.), яка додається до вихідних матеріалів під час виплавлення металів із руди для видалення і регулювання складу шлаку; плавень.

Для того, щоб краще відокремити метал при плавленні руди від шкідливих складових частин, до руди почали додавати різні мінерали – кварц, плавиковий шпат, вапняк. Добавки ці служать плавнями, або флюсами (з наук.-попул. літ.);

Кран підхоплював великі жолоби – мульди, сповнені шматків металу і флюсів (В. Собко).

2. Речовина (силікати, бура), яку наносять на поверхню з'єднуваних частин під час паяння, зварювання і т. ін. для видалення утворюваних окислів та забруднень при автоматичному зварюванні.

При напаюванні як флюс використовують буру (з наук. літ.);

В Інституті електрозварювання було розроблено новий ефективний спосіб швидкісного автоматичного зварювання під флюсом (з публіц. літ.).

3. Речовина, якою заповнюють пори глиняних і фарфорових виробів під час випалювання для надання їм міцності.

Малюнок, створений за допомогою спеціальних фотографічних процесів, переносять на керамічний виріб, покривають тонким шаром легкоплавкого флюсу (плавня) і закріплюють випалюванням (з наук.-попул. літ.).