флібустьєр
ФЛІБУСТЬЄ́Р, а, ч.
1. У XVII – на початку XVIII ст. – морський розбійник, пірат або контрабандист, який був членом особливої організації.
Його [Колумба] уже захоплювала мрія, безмежна, мов океан, який він мав боронити: знайти новий шлях до Їндії і цим здобути собі славу. Шлях до мрії був далеким – спочатку великому мандрівнику довелося пройти жорстоку школу мореплавання в Середземномор'ї (пірати, флібустьєри, бої...). Взагалі ж про юність, та й про усе життя, Колумба ми знаємо дуже мало (із журн.).
2. У XIX ст. – північноамериканський авантюрист, що брав участь у грабіжницьких нападах на країни Південної і Центральної Америки.
3. мн. У США – особи, що влаштовують обструкцію в конгресі.
Підступи флібустьєрів у сенаті.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- флібустьєр — флібустьє́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- флібустьєр — Опришок морський, (в парляменті) перешкоджач Словник чужослів Павло Штепа
- флібустьєр — -а, ч. 1》 У 17 – на початку 18 ст. – морський розбійник, пірат або контрабандист, який був членом особливої організації. 2》 У 19 ст. – північноамериканський авантюрист, що брав участь у грабіжницьких нападах на країни Південної та Центральної Америки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- флібустьєр — ПІРА́Т (морський грабіжник), КОРСА́Р заст., ФЛІБУСТЬЄ́Р заст. — Прив'яжіть до ніг цьому розбійникові найважчий камінь! — грізно наказав цар Сулим, — і киньте його в море.. А корабель з піратами запаліть (Ю. Словник синонімів української мови
- флібустьєр — ФЛІБУСТЬЄ́Р, а, ч. 1. У XVII — на початку XVIII ст.— морський розбійник, пірат або контрабандист, який був членом особливої організації. 2. У XIX ст. Словник української мови в 11 томах