1. Словник української мови в 11 томах

флібустьєр

ФЛІБУСТЬЄ́Р, а, ч.

1. У XVII — на початку XVIII ст.— морський розбійник, пірат або контрабандист, який був членом особливої організації.

2. У XIX ст. — північноамериканський авантюрист, що брав участь у грабіжницьких нападах на країни Південної і Центральної Америки.

3. мн. У США — особи, що влаштовують обструкцію в конгресі.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. флібустьєр — флібустьє́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. флібустьєр — Опришок морський, (в парляменті) перешкоджач Словник чужослів Павло Штепа
  3. флібустьєр — ФЛІБУСТЬЄ́Р, а, ч. 1. У XVII – на початку XVIII ст. – морський розбійник, пірат або контрабандист, який був членом особливої організації. Словник української мови у 20 томах
  4. флібустьєр — -а, ч. 1》 У 17 – на початку 18 ст. – морський розбійник, пірат або контрабандист, який був членом особливої організації. 2》 У 19 ст. – північноамериканський авантюрист, що брав участь у грабіжницьких нападах на країни Південної та Центральної Америки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. флібустьєр — ПІРА́Т (морський грабіжник), КОРСА́Р заст., ФЛІБУСТЬЄ́Р заст. — Прив'яжіть до ніг цьому розбійникові найважчий камінь! — грізно наказав цар Сулим, — і киньте його в море.. А корабель з піратами запаліть (Ю. Словник синонімів української мови