1. Словник української мови у 20 томах

фонічний

ФОНІ́ЧНИЙ, а, е.

1. Те саме, що звукови́й.

Він показав чудові зразки фонічного оформлення вірша (із журн.).

2. Який має звуковий сигнал (про телефонний апарат).

У кімнаті поруч неспокійно гудів фонічний телефон (С. Скляренко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фонічний — фоні́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. фонічний — [фоун’ічнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. фонічний — -а, -е. 1》 Те саме, що звуковий. 2》 Який має звуковий сигнал (про телефонний апарат). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. фонічний — ЗВУКОВИ́Й (який складається із звуків, утворюється звучанням), ФОНІ́ЧНИЙ. Навіть не розуміючи слів, ми на основі звукової виразності інтонацій можемо досить вірно схопити настрій того, хто говорить (з підручника); Фонічне оформлення вірша. Словник синонімів української мови
  5. фонічний — ФОНІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Те саме, що звукови́й. Він показав чудові зразки фонічного оформлення вірша (Вітч., 1, 1961, 188). 2. Який має звуковий сигнал (про телефонний апарат). У кімнаті поруч неспокійно гудів фонічний телефон (Скл., М. Щорс, 1938, 40). Словник української мови в 11 томах