фоніка
ФО́НІКА, и, ж.
Виразові звукові засоби, які надають мові, насамперед віршованій, милозвучності, підсилюють її емоційність і виразність.
“Спіраль” [вірш С. Крижанівського] – це напружений ліричний роздум, що за своєю ідейно-художньою структурою справді нагадує систему стрімких градаційних “витків” думки й почуття, майстерно витончених щодо ритміки й фоніки (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- фоніка — фо́ніка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- фоніка — -и, ж. Виражальні звукові засоби, які надають мові, насамперед віршованій, милозвучності, підсилюють її емоційність і виразність. Великий тлумачний словник сучасної мови
- фоніка — фо́ніка (від грец. φωνέω – вимовляю, звучу) звукова організація поетичної мови; засоби, які надають віршованій мові милозвучності, посилюють її емоційність і виразність. Словник іншомовних слів Мельничука
- фоніка — ФО́НІКА, и, ж. Виразові звукові засоби, які надають мові, насамперед віршованій, милозвучності, підсилюють її емоційність і виразність. «Спіраль» [вірш... Словник української мови в 11 томах