фоніка
фо́ніка
(від грец. φωνέω – вимовляю, звучу)
звукова організація поетичної мови; засоби, які надають віршованій мові милозвучності, посилюють її емоційність і виразність.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- фоніка — фо́ніка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- фоніка — ФО́НІКА, и, ж. Виразові звукові засоби, які надають мові, насамперед віршованій, милозвучності, підсилюють її емоційність і виразність. “Спіраль” [вірш... Словник української мови у 20 томах
- фоніка — -и, ж. Виражальні звукові засоби, які надають мові, насамперед віршованій, милозвучності, підсилюють її емоційність і виразність. Великий тлумачний словник сучасної мови
- фоніка — ФО́НІКА, и, ж. Виразові звукові засоби, які надають мові, насамперед віршованій, милозвучності, підсилюють її емоційність і виразність. «Спіраль» [вірш... Словник української мови в 11 томах