фон-барон
ФОН-БАРО́Н, а, ч., ірон., розм.
Про чванливу, пихату людину.
– Ні, ні, не знає ще фон-барон Оленчука, – заговорив ніби сам до себе. – Думає, мабуть, що Оленчукова спина – це йому грифельна дошка... увесь вік щоб по ній шомполами писати...А може, годі? (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- фон-барон — фон-баро́н іменник чоловічого роду, істота ірон. Орфографічний словник української мови
- фон-барон — див. пихатий Словник синонімів Вусика
- фон-барон — -а, ч., зневажл. Людина, що удає із себе дуже поважну особу; велике цабе. Великий тлумачний словник сучасної мови
- фон-барон — ФОН-БАРО́Н, а, ч., ірон., розм. Про чванливу, пихату людину. — Ні, ні, не знає ще фон-барон Оленчука, — заговорив ніби сам до себе. — Думає, мабуть, що Оленчукова спина —це йому грифельна дошка… увесь вік щоб по ній шомполами писати…А може, годі? (Гончар, II, 1959, 412). Словник української мови в 11 томах