форкання
ФО́РКАННЯ, я, с.
Дія за знач. фо́ркати і звуки, утворювані цією дією.
Замфір сидів у садку, затоплений в задумі, і не помічав ані холодного, вогкого подиху плавнів, ні форкання коней, що гризли оддалік траву (М. Коцюбинський);
Чути тупіт кінських ніг, стомлене форкання ніздрями (Г. Епік).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- форкання — фо́ркання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- форкання — -я, с. Дія за знач. форкати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- форкання — ФО́РКАННЯ, я, с. Дія за знач. фо́ркати і звуки, утворювані цією дією. Замфір сидів у садку, затоплений в задумі, і не помічав ані холодного, вогкого подиху плавнів, ні форкання коней, що гризли оддалік траву (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- форкання — Форкання, -ня с. Фырканіе. Желех. Словник української мови Грінченка