1. Словник української мови в 11 томах

форкання

ФО́РКАННЯ, я, с. Дія за знач. фо́ркати і звуки, утворювані цією дією.

Замфір сидів у садку, затоплений в задумі, і не помічав ані холодного, вогкого подиху плавнів, ні форкання коней, що гризли оддалік траву (Коцюб., І, 1955, 213);

Чути тупіт кінських ніг, стомлене форкання ніздрями (Епік, Тв., 1958, 530).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. форкання — фо́ркання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. форкання — ФО́РКАННЯ, я, с. Дія за знач. фо́ркати і звуки, утворювані цією дією. Замфір сидів у садку, затоплений в задумі, і не помічав ані холодного, вогкого подиху плавнів, ні форкання коней, що гризли оддалік траву (М. Коцюбинський); Чути тупіт кінських ніг, стомлене форкання ніздрями (Г. Епік). Словник української мови у 20 томах
  3. форкання — -я, с. Дія за знач. форкати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. форкання — Форкання, -ня с. Фырканіе. Желех. Словник української мови Грінченка