формальний

ФОРМА́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Стос. до форми (у 4, 5 знач.), зумовлений формою.

Формальне мистецтво.

2. Який дотримується лише форми (у 6 знач.), відображає її, не беручи до уваги суті справи, справжнього стану речей; пройнятий формалізмом (у 1 знач.).

Перші дні він мало не збожеволів. Адже на цей раз ніяких, навіть формальних підстав для арешту не було (П. Колесник);

Ранком Краснов довідується, що сідло з його коня зникло. Ми кидаємось на розшуки і швидко знаходимо його в старшини речового складу. На нашу вимогу повернути сідло старшина стає на формальну точку зору і сердито доводить, .. що у пішої полкової розвідки коней на озброєнні “не положено” (І. Багмут);

// Який існує або зроблений лише для видимості.

Інколи буває так, що авторська ремарка: “дія відбувається в наші дні” – є лише формальною відпискою (з наук. літ.).

3. Виконаний за встановленим порядком, офіційний; який ґрунтується на дотриманні форми (у 9 знач.).

Сікли [Казанка] у волості за формальними присудами нібито за дерзку поведінку проти Самойловички та барона, сікли вже й без всякого присуду поліцаї та поміщицькі гайдуки (Є. Кротевич);

– З переправи? – зустрів Самієв Хаєцького, не чекаючи формального рапорту. Хома доповів скупо і невгаразд. Весь час він думав про Антоновича (О. Гончар);

// Здійснений за традицією, так, як прийнято.

– Я не можу вертати додому! Адже ж нині мають відбутися мої формальні заручини з бароном (І. Франко);

Хоч в його листі до мене нема ніякого формального перепрошування, але я його вважаю за перший крок до згоди (Леся Українка).

4. Пов'язаний із формою (у 7 знач.).

Українська дума має яскраві формальні особливості. Дума – це віршований твір, виконуваний (як правило, соло) речитативом, що інколи переходить у більш співучий мелодичний малюнок, під акомпанемент кобзи або бандури (М. Рильський);

Образність літератури не є якоюсь формальною ознакою її, але виражає специфічну властивість цього роду людської діяльності, як форми, так і змісту її (з публіц. літ.).

5. Який надає перевагу формі (у 7 знач.), пройнятий ідеями формалізму (у 2 знач.); формалістичний.

Формальні прийоми (з наук. літ.).

6. лінгв. Пов'язаний із формою (у 12 знач.).

Граматичне значення слова разом із його формальним виявом, тобто з граматичною формою, саме й становить зміст граматичної категорії (з наук. літ.).

7. спец. Який передбачає заміну всіх змістових понять символами, а всіх змістових тверджень – відповідними формулами (про метод у математичній логіці).

8. заст. Справжній.

А в коршмах [корчмах] ішов формальний карнавал, гуляла молодіж (І. Франко);

Виявились ще кращі речі. Член відділу “Просвіти” Шульга (тепер він голова Ніжинської філії), як показалось [виявилося], шпиг і донощик формальний (М. Коцюбинський).