формально

ФОРМА́ЛЬНО, присл.

1. Офіційно, за формою дотримуючись установлених правил, виконуючи необхідні формальності (у 2 знач.).

[Мартіан:] Ардентів батько був мій друг і поручив його моїй опіці, як умирав. [Ізоген:] Формально ти не був опікуном (Леся Українка);

Петро Степанович формально став цивільним співробітником військової газети, а по суті – ще ближче зійшовся з військовими (В. Кучер);

Олександр Юхимович Стадник формально не мав відношення до вокального мистецтва (Л. Дмитерко).

2. Дотримуючись лише форми (у 6 знач.), не вникаючи, не заглиблюючись у суть чого-небудь.

Він узяв слово, критикував тих юнаків, що формально поставилися до навчання у вечірній школі робітничої молоді (П. Кочура);

// Для годиться.

– Я розповім вам про випадок у той наш рейс. Формально – ми зафрахтувалися перевезти вантаж, а фактично – шукали когось, щоб пограбувати (Ю. Яновський).

3. Маючи ту чи іншу форму (у 7 знач.); дотримуючись тієї чи іншої форми.

Надзвичайно складна за своєю побудовою, формально, можливо, еклектичною, вона [“Звенигора”] дала щасливу можливість мені – виробничнику-самоукові – випробувати зброю в усіх жанрах (О. Довженко);

Формально писати “під” Маяковського – річ частенько безплідна, як ми бачимо у деяких сучасних російських поетів (М. Рильський).

4. заст. Справді, по-справжньому.

Деякі гості опинилися формально в клопітнім стані супроти цього проекту [Начка] (І. Франко);

Вже до кінця Йон не відступавсь від Гашіци: він формально залицявся, а дика спочатку дівчина дедалі рахманішала (М. Коцюбинський).