1. Словник української мови у 20 томах

форсунка

ФОРСУ́НКА, и, ж.

Пристрій, за допомогою якого розпилюють рідину (перев. рідке паливо, воду).

Довкола турбіни з форсунками сновигали монтажники (Яків Баш);

Фарбу на поверхню деталей наносять спеціальними форсунками, які розбризкують її на найдрібніші крапельки (з навч. літ.);

Машина [для фарбування] обладнана вертикальним розпилювачем циркулярної дії з форсунками, які мають пристрій для інфрачервоного випромінювання, що сприяє швидкому висиханню фарби (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. форсунка — форсу́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. форсунка — [фоурсунка] -нкие, д. і м. -н'ц'і, р. мн. -нок Орфоепічний словник української мови
  3. форсунка — Порошка, прискавка Словник чужослів Павло Штепа
  4. форсунка — -и, ж. Пристрій, за допомогою якого розпилюють рідину (перев. рідке паливо, воду). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. форсунка — форсу́нка (від англ. force-pump – нагнітальний насос) пристрій, яким розпилюють рідке паливо (в топках печей, котлів, у камерах згоряння двигунів) або воду (у вентиляційних установках). Словник іншомовних слів Мельничука
  6. форсунка — ФОРСУ́НКА, и, ж. Пристрій, за допомогою якого розпилюють рідину (перев. рідке паливо, воду). Довкола турбіни з форсунками сновигали монтажники (Баш, Вибр., 1948, 125); Обприскування з економічних форсунок проводили на другій швидкості (Колг. Укр. Словник української мови в 11 томах