1. Словник української мови у 20 томах

фортуна

ФОРТУ́НА, и, ж.

1. Богиня щасливої долі, талану в римській міфології, яку зображували молодою жінкою із зав'язаними очима, з рогом достатку в руках, іноді на колесі; символ щасливого випадку, удачі.

Цицерон пише: “Фортуна не тільки сама сліпа, а й улюбленців своїх засліплює” (з наук.-попул. літ.);

За ним [Астуром] Азиллас плив на барці, Се родич нашій паламарці, – Недавно з кошельком ходив: Но, бач, безокая фортуна Зробила паном із чупруна (І. Котляревський);

Колись була сильніша за Нептуна Британія – володарка морів. Та згодом відвернулася фортуна від Альбіону білих берегів (Л. Дмитерко);

// Щасливий випадок, удача, успіх.

[Наталя:] Я питала себе, яка невідома зірка веде цю людину [Ярчука]? Може, це випадкова фортуна, збіг обставин? (І. Микитенко);

Інститутська історія забулась, а примхлива фортуна незмінно сприяла щасливому Сачкові (Л. Дмитерко);

// розм. Доля, талан.

Спілка з Клавдою була ніби змовою проти злих сил, якоюсь гарантією, що фортуна Клавди бодай тінню своєю захистить від злого й тих, що стоять поблизу обранки (Ірина Вільде);

Така, видно, фортуна чоловіку: не схотів Василько їздити на волах, а в заводі робить біля кораблів (М. Стельмах);

Десь у тебе, козаченьку, Отець-мати жива, А що тобі, молодому, Фортуна служила! (з народної пісні).

2. заст. Майно, статок.

По п'ятилітнім життю в Парижі він прибув з родиною до Галичини, де за останки колишньої фортуни закупив убоге гірське сільце (І. Франко).

◇ До́ля (форту́на) прирекла́ див. до́ля¹;

До́ля (форту́на) слу́жить / послужи́ть див. до́ля¹;

До́ля (форту́на) усміха́ється (посміха́ється) / усміхну́лася (посміхну́лася) див. до́ля¹;

Ко́лесо ща́стя (форту́ни) див. ко́лесо;

Песту́н (песті́й, улю́бленець) до́лі (форту́ни) див. песту́н;

(1) Песту́нчик форту́ни (д) див. песту́н.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фортуна — Форту́на: — маєток [III] — майно [VI,VII] — тут: маєток [18] — тут: майно [19] Словник з творів Івана Франка
  2. фортуна — форту́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. фортуна — Форту́на. Хуртовина, заметіль. — Ех, що за дорога, що за дорога! Се кара божа спадає на нас, кара божа! — бурмотів [панотець], засапуючись і опираючись важко на грубу, ковану палиц. Біла довга борода аж штивніла на морозі. Українська літературна мова на Буковині
  4. фортуна — МІТ. богиня щастя; П. щасливий випадок <�збіг обставин>, удача, успіх, с. доля, талан, щастя. Словник синонімів Караванського
  5. фортуна — [фоуртуна] -ние, д. і м. -н'і Орфоепічний словник української мови
  6. фортуна — див. судьба, Мойра, фатум, предестинація Словник чужослів Павло Штепа
  7. фортуна — Доля Словник застарілих та маловживаних слів
  8. фортуна — -и, ж. 1》 У давньоримській міфології – богиня щасливої долі, талану, яку зображували молодою жінкою із зав'язаними очима; символ щасливого випадку, удачі. 2》 Щасливий випадок, удача, успіх. || розм. Доля, талан. 3》 заст. Майно, статок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. фортуна — форту́на (лат. Fortuna) 1. В давньоримській міфології богиня випадку, долі, талану. 2. Переносно – доля, щасливий випадок. Словник іншомовних слів Мельничука
  10. Фортуна — В рим. міфології богиня плодючості і врожаю, пізніше вважали головним чином божеством лісів і щастя; ототожнюють з давньогр. Тіхе. Універсальний словник-енциклопедія
  11. фортуна — до́ля (форту́на) послужи́ла (послу́жить) кому і без додатка. Пощастило, поталанило в житті кому-небудь. — Я в свого пана вже третій рік добуваю, останній. Як послужить доля, то сього року буде велика добич (Марко Вовчок); — Не послужила фортуна горопасі. Фразеологічний словник української мови
  12. фортуна — ДО́ЛЯ (хід подій, напрям життєвого шляху людини, обставини її життя), ТАЛА́Н, ЖЕ́РЕБ, ЩА́СТЯ фольк., СУДЬБА́ розм., ФОРТУ́НА розм., ПЛАНЕ́ТА розм., заст., ПЛАНИ́ДА розм., заст., УДІ́Л заст., уроч., ПАЙ заст. Ой погляну я на поле, — Поле чистеє дріма... Словник синонімів української мови
  13. фортуна — Форту́на, -ни, -ні (щастя) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. фортуна — ФОРТУ́НА, и, ж. 1. Богиня щасливої долі, талану в римській міфології, яку зображували молодою жінкою із зав’язаними очима, з рогом достатку в руках, іноді на колесі; символ щасливого випадку, удачі. Словник української мови в 11 томах
  15. фортуна — рос. фортуна 1. У давньоримській міфологи — богиня випадку, долі, таланту. 2. Переносно — везіння, щасливий випадок, доля. Eкономічна енциклопедія
  16. фортуна — Фортуна, -ни ж. 1) = хвортуна. Гн. І. 127. 2) Непогодь; мятель. Шух. І. 212, 221. Словник української мови Грінченка