1. Фразеологічний словник української мови

фортуна

до́ля (форту́на) послужи́ла (послу́жить) кому і без додатка. Пощастило, поталанило в житті кому-небудь. — Я в свого пана вже третій рік добуваю, останній. Як послужить доля, то сього року буде велика добич (Марко Вовчок); — Не послужила фортуна горопасі. Тільки стялись на шаблях, зараз так і положив його вражий кармазин (П. Куліш).

до́ля (форту́на) усміха́ється (посміха́ється) / усміхну́лася (посміхну́лася) кому. Кому-небудь таланить, щастить в житті. А оце був поїхав на заробітки в Одесу, і там йому посміхнулася доля (М. Стельмах); Фортуна таки раз усміхнулася йому (І. Франко).

песту́н (песті́й) до́лі (форту́ни). Той, кого дбайливо доглядають, якому потурають у бажаннях і примхах або кому таланить у житті. Мати всім керувала, старші сини заробляли, а меншенький був пестуном долі й надією сім’ї (Л. Дмитерко); Не приходила ніколи панотцеві думка про смерть. Як же? Він — “пестій долі” — та мав би вмирати?! (Л. Мартович). песту́нчик форту́ни. Кость за обідом не мав вигляду пестунчика фортуни, навпаки, він був далеко блідшим (бліднішим), ніж завжди (Л. Яновська).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фортуна — Форту́на: — маєток [III] — майно [VI,VII] — тут: маєток [18] — тут: майно [19] Словник з творів Івана Франка
  2. фортуна — форту́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. фортуна — Форту́на. Хуртовина, заметіль. — Ех, що за дорога, що за дорога! Се кара божа спадає на нас, кара божа! — бурмотів [панотець], засапуючись і опираючись важко на грубу, ковану палиц. Біла довга борода аж штивніла на морозі. Українська літературна мова на Буковині
  4. фортуна — МІТ. богиня щастя; П. щасливий випадок <�збіг обставин>, удача, успіх, с. доля, талан, щастя. Словник синонімів Караванського
  5. фортуна — [фоуртуна] -ние, д. і м. -н'і Орфоепічний словник української мови
  6. фортуна — див. судьба, Мойра, фатум, предестинація Словник чужослів Павло Штепа
  7. фортуна — ФОРТУ́НА, и, ж. 1. Богиня щасливої долі, талану в римській міфології, яку зображували молодою жінкою із зав'язаними очима, з рогом достатку в руках, іноді на колесі; символ щасливого випадку, удачі. Словник української мови у 20 томах
  8. фортуна — Доля Словник застарілих та маловживаних слів
  9. фортуна — -и, ж. 1》 У давньоримській міфології – богиня щасливої долі, талану, яку зображували молодою жінкою із зав'язаними очима; символ щасливого випадку, удачі. 2》 Щасливий випадок, удача, успіх. || розм. Доля, талан. 3》 заст. Майно, статок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. фортуна — форту́на (лат. Fortuna) 1. В давньоримській міфології богиня випадку, долі, талану. 2. Переносно – доля, щасливий випадок. Словник іншомовних слів Мельничука
  11. Фортуна — В рим. міфології богиня плодючості і врожаю, пізніше вважали головним чином божеством лісів і щастя; ототожнюють з давньогр. Тіхе. Універсальний словник-енциклопедія
  12. фортуна — ДО́ЛЯ (хід подій, напрям життєвого шляху людини, обставини її життя), ТАЛА́Н, ЖЕ́РЕБ, ЩА́СТЯ фольк., СУДЬБА́ розм., ФОРТУ́НА розм., ПЛАНЕ́ТА розм., заст., ПЛАНИ́ДА розм., заст., УДІ́Л заст., уроч., ПАЙ заст. Ой погляну я на поле, — Поле чистеє дріма... Словник синонімів української мови
  13. фортуна — Форту́на, -ни, -ні (щастя) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. фортуна — ФОРТУ́НА, и, ж. 1. Богиня щасливої долі, талану в римській міфології, яку зображували молодою жінкою із зав’язаними очима, з рогом достатку в руках, іноді на колесі; символ щасливого випадку, удачі. Словник української мови в 11 томах
  15. фортуна — рос. фортуна 1. У давньоримській міфологи — богиня випадку, долі, таланту. 2. Переносно — везіння, щасливий випадок, доля. Eкономічна енциклопедія
  16. фортуна — Фортуна, -ни ж. 1) = хвортуна. Гн. І. 127. 2) Непогодь; мятель. Шух. І. 212, 221. Словник української мови Грінченка