фотокартка
ФОТОКА́РТКА, и, ж.
Картка з фотографічним зображенням кого-небудь; фотографічна картка, фотографія (у 2 знач.).
Господиня .. взяла фотокартку, подала йому. – Оце найостанніша (А. Головко);
У мене збереглась старенька, пожовкла від давнини фотокартка брата Олександра (Д. Ткач);
Жорж почав працювати .. Друкував фотокартки, промивав негативи (О. Донченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- фотокартка — фотока́ртка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- фотокартка — див. фотографія Словник синонімів Вусика
- фотокартка — -и, ж. Картка з фотографічним зображенням кого-небудь; фотографічна картка, фотографія (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- фотокартка — ФОТОГРА́ФІЯ (фотографічний знімок), СВІТЛИ́НА, ФОТОЗНІ́МОК, ЗНІ́МОК, ФОТОКА́РТКА, ФОТОКА́РТОЧКА розм., КА́РТКА розм., КА́РТОЧКА розм., ФО́ТО розм., ВІДБИ́ТОК (виготовлений з негатива); ФОТОПОРТРЕ́Т, ПОЛИ́ЧЧЯ заст. (із зображенням обличчя людини). Словник синонімів української мови
- фотокартка — ФОТОКА́РТКА, и, ж. Картка з фотографічним зображенням кого-небудь; фотографічна картка, фотографія (у 2 знач.). Господиня.. взяла фотокартку, подала йому. Словник української мови в 11 томах