1. Словник української мови в 11 томах

фотокартка

ФОТОКА́РТКА, и, ж. Картка з фотографічним зображенням кого-небудь; фотографічна картка, фотографія (у 2 знач.).

Господиня.. взяла фотокартку, подала йому. — Оце найостанніша (Головко, І, 1957, 277);

У мене збереглась старенька, пожовкла від давнини фотокартка брата Олександра (Ткач, Моряки, 1948, 30);

Жорж почав працювати.. Друкував фотокартки, промивав негативи (Донч., V, 1957, 379).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фотокартка — фотока́ртка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. фотокартка — див. фотографія Словник синонімів Вусика
  3. фотокартка — ФОТОКА́РТКА, и, ж. Картка з фотографічним зображенням кого-небудь; фотографічна картка, фотографія (у 2 знач.). Господиня .. взяла фотокартку, подала йому. – Оце найостанніша (А. Словник української мови у 20 томах
  4. фотокартка — -и, ж. Картка з фотографічним зображенням кого-небудь; фотографічна картка, фотографія (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. фотокартка — ФОТОГРА́ФІЯ (фотографічний знімок), СВІТЛИ́НА, ФОТОЗНІ́МОК, ЗНІ́МОК, ФОТОКА́РТКА, ФОТОКА́РТОЧКА розм., КА́РТКА розм., КА́РТОЧКА розм., ФО́ТО розм., ВІДБИ́ТОК (виготовлений з негатива); ФОТОПОРТРЕ́Т, ПОЛИ́ЧЧЯ заст. (із зображенням обличчя людини). Словник синонімів української мови