фотоопір

ФОТОО́ПІР, пору, ч.

Пристрій, дія якого ґрунтується на властивості деяких напівпровідників змінювати свій опір від впливу видимого або невидимого випромінювання.

Фотоелектричні датчики-фотоелементи і фотоопори застосовують для реєстрації та вимірювання різних видів випромінювання. Вони дозволяють автоматично включати або виключати різні механізми, керувати певним виробничим процесом (з наук.-попул. літ.);