фракійці
ФРАКІ́ЙЦІ, ів, мн. (одн. фракі́єць, і́йця, ч.; фракі́йка, и, ж.).
Група племен, що населяли Фракію.
Походження назви “Кілія” народні перекази пов'язують з Олександром Македонським, який у 334 році до н. е. на ознаменування перемоги над фракійцями збудував на одному з островів дельти Дунаю храм на честь міфологічного еллінського героя Ахілла (з наук.-попул. літ.);
То ж не випадок, мабуть, що найперший літун-крилоробець Був не фракієць, не скіф, а гречисько [грек] з Афін найметкіших? (М. Зеров);
“Оселедці” носили, крім українців, старовірмени й фракійці (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- фракійці — -ів, мн. (одн. фракієць, -ійця, ч.; фракійка, -и, ж.). Група племен, що населяли Фракію. Великий тлумачний словник сучасної мови
- фракійці — Індоєвроп. племена, з II тис. до н.е. населяли територію Фракії, а приблизно з 1200 до н.е. також частину Малої Азії; ф. провадили війни, займалися землеробством, скотарством (особливо конярством); під впливом грец. колоній еллінізувалися, на поч. н.е. Універсальний словник-енциклопедія
- фракійці — ФРАКІ́ЙЦІ, ів, мн. (одн. фракі́єць, і́йця, ч.; фракі́йка, и, ж.). Група племен, що населяли Фракію. Походження назви «Кілія» народні перекази пов’язують з Олександром Македонським, який у 334 році до н. Словник української мови в 11 томах