франки

ФРА́НКИ, ів, мн. (одн. франк, а, ч.).

Група племен західних германців, які з перших століть нашої ери населяли територію в середній і нижній течії Рейну.

Гомін, брязкіт, люта чвара: Б'ються франки й сарацини (Леся Українка);

Гомер, Вергілій та Пліній описують зображення на щитах у переможців Трої. Півмісяць і хрест у готів, хрест над колом у франків, чорний кінь, лев і троянда у саксів, крук у данців – усе це також зразки найдавнішої символіки (з наук.-попул. літ.);

Французька нація утворилась у результаті змішання давніх тутешніх жителів – галлів (кельтів) з германськими племенами (франками, бургундами), які вдерлися зі сходу в IV –VI ст. н. е. (з навч. літ.).

(1) Салі́чні фра́нки – одне з кочових племен франків у 5–6 ст.