1. Великий тлумачний словник сучасної мови

франки

фра́нки

-ів, мн. (одн. франк, -а, ч.).

Група племен західних германців, які з перших століть н. е. населяли територію в середній та нижній течії Рейну.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. франки — ФРА́НКИ, ів, мн. (одн. франк, а, ч.). Група племен західних германців, які з перших століть нашої ери населяли територію в середній і нижній течії Рейну. Словник української мови у 20 томах
  2. франки — Ґерманський народ; з III ст. атакували рим. кордони на Райні, в IV ст. зайняли територію теп. Бельгії; 481-511, об'єднані Хлодвіґом, завоювали більшу частину Ґаллії, а також частину Ґерманії і утворили державу... Універсальний словник-енциклопедія
  3. франки — ФРА́НКИ, ів, мн. (одн. франк, а, ч.). Група племен західних германців, які з перших століть нашої ери населяли територію в середній і нижній течії Рейну. Гомін, брязкіт, люта чвара: Б’ються франки й сарацини (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах