1. Словник української мови у 20 томах

фрикативний

ФРИКАТИ́ВНИЙ, а, е, лінгв.

Який утворюється тертям видихуваного повітря в щілині між зближеними органами мовлення (про звук); щілинний.

Звук [в] у типовій українській вимові звичайно губно-губний фрикативний дзвінкий приголосний, інакше, білабіальний, “двогубний”, тобто творений обома губами (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фрикативний — фрикати́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. фрикативний — -а, -е, лінгв. Який утворюється тертям видихуваного повітря в щілині між зближеними органами мовлення (про звук); щілинний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. фрикативний — ЩІЛИ́ННИЙ лінгв. (який утворюється тертям видихуваного повітря в щілині між зближеними органами мовлення — про звук), ФРИКАТИ́ВНИЙ. Словник синонімів української мови
  4. фрикативний — Фрикати́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. фрикативний — ФРИКАТИ́ВНИЙ, а, е, лінгв. Який утворюється тертям видихуваного повітря в щілині між зближеними органами мовлення (про звук); щілинний. Словник української мови в 11 томах