фуркання
ФУ́РКАННЯ, я, с., розм.
Дія за знач. фу́ркати 3 і звуки, утворювані цією дією.
З писком та фурканням ганялися одна за одною, вертілися так швидко навколо стовбура, що інколи починало здаватися, ніби то й зовсім не білочки, а рудий шарф обвивається навколо сосни (Ю. Збанацький);
Ліс уже оживав, хоч сонце не розігнало сутіні під деревами. Чулися голоси, фуркання автомобільних моторів (Л. Первомайський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- фуркання — фу́ркання іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
- фуркання — -я, с., розм. Дія за знач. фуркати 3) і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- фуркання — ФУ́РКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. фу́ркати 3 і звуки, утворювані цією дією. З писком та фурканням ганялися одна за одною, вертілися так швидко навколо стовбура, що інколи починало здаватися, ніби то й зовсім не білочки... Словник української мови в 11 томах
- фуркання — Фуркання, -ня с. 1) Звукъ, издаваемый фуркалом. Шейк. 2) Отлетъ, полетъ съ шумомъ крыльевъ. Словник української мови Грінченка