фуркотіння
ФУРКОТІ́ННЯ, я, с.
Дія за знач. фуркоті́ти і звуки, утворювані цією дією.
Білогруд сидів біля водія, молоденького беручкого татарина, і, заколисаний одноманітним фуркотінням моторів, поспішав думками вперед (Ю. Бедзик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- фуркотіння — фуркоті́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- фуркотіння — -я, с. Дія за знач. фуркотіти і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- фуркотіння — ФУРКОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. фуркоті́ти і звуки, утворювані цією дією. Білогруд сидів біля водія, молоденького беручкого татарина, і, заколисаний одноманітним фуркотінням моторів, поспішав думками вперед (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 316). Словник української мови в 11 томах