1. Словник української мови у 20 томах

фюїть

ФЮЇ́ТЬ, виг.

Звуконаслідування, що вживається на означення пташиного свисту.

Сидить на суку нерухомо попеляста куцохвоста пташка, завбільшки з горобця, і на все горло свистить: фюїть... фюїть... (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фюїть — фюї́ть вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. фюїть — виг. Звуконаслідування, що вживається на означення пташиного свисту. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. фюїть — ФЮЇ́ТЬ, виг. Звуконаслідування, що вживається на означення пташиного свисту. Сидить на суку нерухомо попеляста куцохвоста пташка, завбільшки з горобця, і на все горло свистить: фюїть… фюїть… (Веч. Київ, 4.IV 1957, 4). Словник української мови в 11 томах