фіглювати
ФІГЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок.
1. що, заст. Оздоблювати різними завитками що-небудь.
Фіглювати стелю.
2. перен., розм. Вдаватися до різних витівок, пустощів, робити різні штуки, трюки, виверти, щоб насмішити або обдурити кого-небудь.
– Це ти, Юрку, і фіглювати не вмієш? З ними, з фіглями, і працювати легше (М. Томчаній).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- фіглювати — Робити фіглі <�штуки>, викидати коники: П. ВИКРУЧУВАТИСЯ. Словник синонімів Караванського
- фіглювати — див. жартувати Словник синонімів Вусика
- фіглювати — -юю, -юєш, недок. 1》 перех., заст. Оздоблювати різними завитками що-небудь. Фіглювати стелю. 2》 неперех., перен., розм. Вдаватися до різних витівок, пустощів, робити різні штуки, трюки, виверти, щоб насмішити чи обдурити кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- фіглювати — Фіглюва́ти і фіґлюва́ти, -лю́ю, -лю́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- фіглювати — ФІГЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. 1. перех., заст. Оздоблювати різними завитками що-небудь. Фіглювати стелю. 2. неперех., перен., розм. Вдаватися до різних витівок, пустощів, робити різні штуки, трюки, виверти, щоб насмішити або обдурити кого-небудь. Словник української мови в 11 томах