1. Словник української мови у 20 томах

філософ

ФІЛО́СОФ, а, ч.

1. Фахівець із філософії; мислитель, що розробляє питання світогляду.

Його [Теокріта] ув'язнено за те, що він “ширив єресь”, проповідував думки грецьких філософів (Леся Українка);

Я .. знав, що був колись на світі такий філософ Спіноза (Г. Хоткевич);

// розм. Студент філософського факультету у вищому навчальному закладі.

Збори студентів-філософів.

2. перен., розм. Людина, схильна до абстрактних міркувань, роздумів.

Дивно було, що Духнович, цей факультетський вільнодум і філософ, який залюбки студіював навіть позапрограмні науки, так до ладу й не міг збагнути мудрість статуту караульної служби (О. Гончар);

Отак філософ цей Підкова Частенько твердить сам собі: “От я, ніде лихого й слова Не чув про себе, далебі!” (С. Воскрекасенко);

// Людина, що розумно ставиться до життя, спокійно й стійко терпить злигодні, мінливість долі; мудрець.

Козак Мамай – мандрівний запорожець, вояка і гультяй, жартун і філософ (О. Ільченко).

3. заст., розм. Те саме, що філозо́ф 2.

До Онисі часто заїжджали женихи, а найчастіше од других вчащав Марко Павлович Балабуха, філософ (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. філософ — філо́соф іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. філософ — Мислитель, мудрець, ур. любомудр, жм. Соломон; ФР. теоретик; П. ЗН. мудраґель, мудрагелик; ЖМ. студент на відділі філософії. Словник синонімів Караванського
  3. філософ — -а, ч. 1》 Фахівець із філософії; мислитель, що розробляє питання світогляду. || розм. Студент філософського факультету у вищому навчальному закладі. 2》 перен., розм. Людина, схильна до абстрактних міркувань, роздумів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. філософ — філо́соф (грец. φιλόσοφος) 1. Фахівець з філософії; мислитель, що розробляє світоглядні питання. 2. Переносно – спокійна, розсудлива людина, що не зважає на життєві невдачі. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. філософ — ФІЛО́СОФ (фахівець з філософії), ЛЮБОМУ́ДР заст., ФІЛОЗОФ заст.; МЕТАФІ́ЗИК заст. (той, хто переважно займається питаннями, що виходять за межі досліду). У Європі, серед греків розумніші люди, філософи (любомудри) стали навчати, що всі люди однакові (М. Словник синонімів української мови
  6. філософ — Філо́соф, -фа; -софи, -фів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. філософ — ФІЛО́СОФ, а, ч. 1. Фахівець із філософії; мислитель, що розробляє питання світогляду. Його [Теокріта] ув’язнено за те, що він «ширив єресь», проповідував думки грецьких філософів (Л. Укр., III, 1952, 728); Я.. Словник української мови в 11 томах