1. Словник української мови у 20 томах

філософія

ФІЛОСО́ФІЯ, ї, ж.

1. Наука про найзагальніші закони розвитку природи, суспільства та мислення. Форма суспільної свідомості, яка дає теоретичне розв'язання питань світогляду; виробляє загальний погляд на світ і місце людини в ньому.

Задумав я, бачите, зробити ступінь у ще ніким не затриману сферу – філософію, тобто написати філософську драму (Панас Мирний);

[Нартал:] А потім ти показав мені ще інші скарби, – світ філософії, науки (Леся Українка).

2. чого. Теоретичні, методологічні принципи, що лежать в основі якої небудь науки, галузі знань і т. ін.

Філософія математики;

Філософія права.

3. розм. Абстрактні міркування відносно чого-небудь.

Бідна ти, моя дитиночко, з усякими слабостями, турботами, напастями. Та вже без них не можна прожити, потішайся хоч такою філософією (М. Коцюбинський);

[Старший лікар:] Що ж, покуту нестимуть хто вище за нас. Філософія тут ні до чого (О. Левада);

// Переконання, що склалося з приводу чого-небудь; концепція.

– Богдане, не майте мене за одну з тих жінок, яких ви взагалі бачили. І не стосуйте до мене вашої філософії (Ю. Яновський);

– О, та ти й справді такий? Святая Русь? Поругані свободи? Та кинь ти всі ці штучки! Живи, поки живеться! Гуляй, поки гуляється. – Оце і вся твоя філософія? (О. Гончар).

4. зах., розм. Філософський факультет університету.

Там живе учитель її братів, молодий студент філософії, Нестор Деревацький (І. Франко).

5. заст., розм. Середній із трьох класів (риторика, філософія, богослов'я) духовної семінарії.

Мучились з ним, “святі отці”, мучились та й вигнали з філософії... (Панас Мирний);

Йому заманулось женитись, і він, скінчивши риторику й філософію, покинув богословію [богослов'я] й поїхав шукати собі жінки (І. Нечуй-Левицький).

(1) Філосо́фія просві́тництва – учення про розвитокї науки і культури антифеодального спрямування в Західній Європі XVII–XVIII ст.

△ (2) Позити́вна філосо́фія – те саме, що позитиві́зм 1;

(3) Філосо́фія всеє́дності – напрям релігійної філософії в Росії кінця XIX – поч. XX ст., якому властиве прагнення об'єднати у цілістність різні, іноді суперечливі, за своїм менталітетом культури.

Світоглядна синтетичність російської класичної філософії спрямована до філософії всеєдності з т. зв. софіологічною орієнтацією богословської і філософської думки (з наук. літ.);

(4) Філосо́фія релі́гії – розділ академічного релігієзнавства, предметом якого є раціональне, наукове осмислення природи, сутності релігії.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. філософія — В розумінні: філософський факультет університету [II] — себто т. зв. філософічний факультет університету, де викладали всі університетські науки, крім медицини, правознавства та богословських предметів; скінчивши «філософію»... Словник з творів Івана Франка
  2. філософія — філосо́фія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. філософія — (Канта) учення, вчення, філософська доктрина <�система>; (міщан) світогляд, переконання <сов. переконання>, погляди; (життєва) мудрість; ЖМ. мудрування, розумування, філософування; Г. факультет філософії. Словник синонімів Караванського
  4. філософія — -ї, ж. 1》 Наука про найзагальніші закони розвитку природи, суспільства та мислення. || Яке-небудь або чиє-небудь учення про найзагальніші закони розвитку природи, суспільства та мислення. 2》 чого. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. філософія — філосо́фія (грец. φιλοσοφία – любов до мудрості) 1. Форма суспільної свідомості, яка виробляє загальний цілісний погляд на світ і місце людини в ньому, досліджує відношення мислення до буття, практичне, пізнавальне, ціннісне... Словник іншомовних слів Мельничука
  6. філософія — Область загальних міркувань на тему суті й структури буття, джерел і правомочності людського пізнання, основ оцінювання, сенсу життя, способів гідного його проведення та ін. Універсальний словник-енциклопедія
  7. філософія — розво́дити / розвести́ тео́рію (філосо́фію), ірон.У своїх розмовах, міркуваннях бути дуже далеким від реальності; мудрувати. — Хто ж буде їсти варить, наколи (коли) жінка стане до уряду ходити? Хто буде порядкувати, прати, шити? Невже ж мужчина? Ха-ха-ха!... Фразеологічний словник української мови
  8. філософія — ФІЛОСОФІЯ (від грецьк. φιλοσοφία — любов до мудрості) — особливий різновид духовної культури, призначення якого полягає в осмисленні основ природного і соціального світу, формоутворень культури і пізнання, людини та її сутності. Філософський енциклопедичний словник
  9. філософія — СВІТО́ГЛЯД (сукупність, система суджень, думок про життя, природу, суспільство), ПЕРЕКОНА́ННЯ мн., ПО́ГЛЯДИ мн., ФІЛОСО́ФІЯ, ІДЕОЛО́ГІЯ, СВІТОРОЗУМІ́ННЯ, СВІТОСПРИЙМА́ННЯ, СВІТОСПРИЙНЯТТЯ́, ПОНЯТТЯ. Словник синонімів української мови
  10. філософія — Філосо́фія, -фії, -фією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. філософія — ФІЛОСО́ФІЯ, ї, ж. 1. Наука про найзагальніші закони розвитку природи, суспільства та мислення. Задумав я, бачите, зробити ступінь у ще ніким не затриману сферу — філософію, тобто написати філософську драму (Мирний, V, 1955, 404); [Нартал... Словник української мови в 11 томах