1. Словник української мови у 20 томах

фіоритура

ФІОРИТУ́РА, и, ж.

1. Орнаментальний пасаж, що прикрашає мелодію.

Пісня (“Ой у полі корчомка”) має типічний волинський (чи взагалі правобережний) мотив: без фіоритур, мелодія просто починається і кінчається тією самою низькою нотою (Леся Українка);

Любив він музику. Коли, бувало, Десь на весіллі голосно ударить Оркестр немудрий – .. Усякі витворяючи форшлаги, Фіоритури, викрути, окраси, Що в них сільські кохаються артисти, – Аж стрепенеться Дмитрик і біжить На скрипки голос (М. Рильський).

2. перен. Про те, що додається для прикраси, пожвавлення чого-небудь.

Чого і ти навідався, Адаме, На цей базар фіоритур і поз? Невже тобі в цім галасливім храмі Дасть забуття заброда-віртуоз? (М. Бажан).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фіоритура — фіориту́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. фіоритура — (іт. fioritura — квітування) — віртуозні мелодичні прикраси (найчастіше у вокальній музиці). Див. Орнаментика, Колоратура. Словник-довідник музичних термінів
  3. фіоритура — -и, ж. 1》 Орнаментальний пасаж, що прикрашає мелодію. 2》 перен. Про те, що додається для прикраси, пожвавлення чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. фіоритура — фіориту́ра (італ. fioritura, букв. – цвітіння) орнаментальні пасажі, що прикрашають мелодію. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. фіоритура — ФІОРИТУ́РА, и, ж. 1. Орнаментальний пасаж, що прикрашає мелодію. Пісня («Ой у полі корчомка») має типічний волинський (чи взагалі правобережний) мотив: без фіоритур, мелодія просто починається і кінчається тією самою низькою нотою (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах