фіоритура
ФІОРИТУ́РА, и, ж.
1. Орнаментальний пасаж, що прикрашає мелодію.
Пісня («Ой у полі корчомка») має типічний волинський (чи взагалі правобережний) мотив: без фіоритур, мелодія просто починається і кінчається тією самою низькою нотою (Л. Укр., V, 1956, 72);
Любив він музику. Коли, бувало, Десь на весіллі голосно ударить Оркестр немудрий — ..Усякі витворяючи форшлаги, Фіоритури, викрути, окраси, Що в них сільські кохаються артисти, — Аж стрепенеться Дмитрик і біжить На скрипки голос (Рильський, II, 1960, 304).
2. перен. Про те, що додається для прикраси, пожвавлення чого-небудь.
Чого і ти навідався, Адаме, На цей базар фіоритур і поз? Невже тобі в цім галасливім храмі Дасть забуття заброда-віртуоз? (Бажан, Роки, 1957, 281).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- фіоритура — фіориту́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- фіоритура — (іт. fioritura — квітування) — віртуозні мелодичні прикраси (найчастіше у вокальній музиці). Див. Орнаментика, Колоратура. Словник-довідник музичних термінів
- фіоритура — ФІОРИТУ́РА, и, ж. 1. Орнаментальний пасаж, що прикрашає мелодію. Пісня (“Ой у полі корчомка”) має типічний волинський (чи взагалі правобережний) мотив: без фіоритур, мелодія просто починається і кінчається тією самою низькою нотою (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
- фіоритура — -и, ж. 1》 Орнаментальний пасаж, що прикрашає мелодію. 2》 перен. Про те, що додається для прикраси, пожвавлення чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- фіоритура — фіориту́ра (італ. fioritura, букв. – цвітіння) орнаментальні пасажі, що прикрашають мелодію. Словник іншомовних слів Мельничука