фіта
ФІТА́, и́, ж.
Тридцять четверта літера старослов'янської й старої російської абетки що означала звук “ф” у словах грецького походження; в давній українській мові іноді вживалася у власних іменах, що походили з грецької мови: Фома, фіміам.
Вимовляти фіту.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- фіта — фіта́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- фіта — Буква грецької абетки, яка застосовувалась в крюковій нотації для позначення особливо тривалих мелодій певного гласу.В знаменному співі нараховується 132 фіти з різними мелодичними малюнками та назвами (звичайна, світла, зелена, перев`язка, красна... Словник-довідник музичних термінів
- фіта — -и, ж. Тридцять четверта літера дореформеного російського алфавіту, що означала звук "ф" у словах грецького походження; в українській мові іноді вживалася у власних іменах, що походили з грецької мови. Великий тлумачний словник сучасної мови
- фіта — ФІТА́, и́, ж. Тридцять четверта літера дореформеного російського алфавіту (F), що означала звук «ф» у словах грецького походження; в українській мові іноді вживалася у власних іменах, що походили з грецької мови. Словник української мови в 11 томах