фіта
фіта́
-и, ж.
Тридцять четверта літера дореформеного російського алфавіту, що означала звук "ф" у словах грецького походження; в українській мові іноді вживалася у власних іменах, що походили з грецької мови.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- фіта — фіта́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- фіта — Буква грецької абетки, яка застосовувалась в крюковій нотації для позначення особливо тривалих мелодій певного гласу.В знаменному співі нараховується 132 фіти з різними мелодичними малюнками та назвами (звичайна, світла, зелена, перев`язка, красна... Словник-довідник музичних термінів
- фіта — ФІТА́, и́, ж. Тридцять четверта літера старослов'янської й старої російської абетки що означала звук “ф” у словах грецького походження; в давній українській мові іноді вживалася у власних іменах, що походили з грецької мови: Фома, фіміам. Вимовляти фіту. Словник української мови у 20 томах
- фіта — ФІТА́, и́, ж. Тридцять четверта літера дореформеного російського алфавіту (F), що означала звук «ф» у словах грецького походження; в українській мові іноді вживалася у власних іменах, що походили з грецької мови. Словник української мови в 11 томах