фіґель

ФІ́ҐЕЛЬ, гля, ч.

1. заст. Завиток (архітектурна оздоба); розчерк (на письмі).

2. перев. мн., перен., розм. Витівки, штуки, трюки.

[Старостина:] Ми знаємо давно, що граф на жарти і на фіґлі здатний, і нас нічим він не здивує (І. Карпенко-Карий);

Вся рота реготала від тих фіґлів, які я витворяв (з мемуарної літ.);

– Це ти, Юрку, і фіглювати не вмієш? З ними, з фіґлями, і працювати легше (М. Томчаній).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фіґель — Кучерик, сов. завиток; мн. ФІҐЛІ, витівки, штуки, трюки, коники; фіґлі-миглі' п! ФОКУС. Словник синонімів Караванського
  2. фіґель — Фіґель, -ґля м. 1) = фиґель 1 и 2 Тогди ся злетіли всі чорти і показували ріжні фіґлі, скакали по столі, по мисках.... Гн. ІІ. 6. Бачать діти, що старий батько з ними фіґля зробив. Драг. 181. 2) мн. фі́ґлі. Маленькій локончики на вискахъ женщины. Гол. Од. (51. Словник української мови Грінченка