хабаль
ХАБА́ЛЬ, я, ч., діал.
Коха́нець; розпусник, гульвіса.
Ти знаєш, що відколи я стала курвою, то до мене дзвонять у вікна всі хабалі, я тобі більше не жінка, такої жінки тобі не треба (В. Стефаник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
-
хабаль —
див. розпусник
Словник синонімів Вусика
-
хабаль —
ха́баль → габаль
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
хабаль —
-я, ч., зах. Бахур, зальотник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
хабаль —
Хабаль, -ля м. Любовникъ, волокита. Желех.
Словник української мови Грінченка