1. Словник української мови у 20 томах

халявка

ХАЛЯ́ВКА, и, ж.

Зменш.-пестл. до халя́ва 1.

Хлопцеві мрії зразу увірвалися, йому чогось прийшло в голову: треба переховати халявки, щоб дяк не вкрав часом (С. Васильченко);

// Верхня трубчаста частина черевиків.

А як би було добре, коли б оце мала [Настуся] в що вдягтися краще, хоч би і в черевики з довгими халявками (Ю. Збанацький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. халявка — халя́вка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири халя́вки Орфографічний словник української мови
  2. халявка — -и, ж. Зменш.-пестл. до халява 1). || Верхня трубчаста частина черевиків. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. халявка — смали́ти халявки́ до кого. Залицятися до кого-небудь. — Гарна “фата”, нічого сказати! А яка рахманка, як вона йому у вічі дивилася, коли він смалив до неї халявки!.. (М. Коцюбинський). Фразеологічний словник української мови
  4. халявка — Халя́вка, -вки, -вці; -вки́, -во́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. халявка — ХАЛЯ́ВКА, и, ж. Зменш.-пестл. до халя́ва 1. Хлопцеві мрії зразу увірвалися, йому чогось прийшло в голову: треба переховати халявки, щоб дяк не вкрав часом (Вас., II, 1959, 380); // Верхня трубчаста частина черевиків. Словник української мови в 11 томах