1. Словник української мови у 20 томах

хап

ХАП¹, виг., розм.

Уживається як присудок за знач. хапа́ти¹ і хапну́ти.

Кинувсь пан Пістряк... хап, хап! мац, мац! – нема дверей та й клямки не налапа (Г. Квітка-Основ'яненко);

Летіла ворона понад морем; дивиться – лізе рак. Вона хап його та й понесла через лиман у ліс, щоб, сівши де-небудь на гіллі, гарненько поснідать (О. Стороженко);

[Денис:] Вони мене за вухо хап, поскубли злегенька та й кажуть: – Як скортить тобі ще раз вкрасти, то згадай дядька Ондрея (М. Кропивницький);

А змія його [Телесика] хап! із човна та й понесла до своєї хати (П. Тичина).

ХАП²:

◇ (1) Як (мов, ні́би і т. ін.) хап ухопи́в кого – хто-небудь зник раптово і безслідно.

Антін як пішов зранку десь на гору, та як хап його ухопив, і до хати не йде (С. Чорнобривець);

Лис чекав, що він [Гусак] повернеться, а того як хап ухопив (з казки).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хап — хап 1 вигук незмінювана словникова одиниця хап 2 іменник чоловічого роду дія від: хапати вживається переважно у фразеологізмі Орфографічний словник української мови
  2. хап — (вигук), лап, сіп, хап-лап, хвать, хвіть, хіп, хіп-хап, цап Словник синонімів Вусика
  3. хап — хап карт. вид гри (ст)|| = гарба Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. хап — I виг., розм. Уживається як присудок за знач. хапати I і хапнути. II : Як хап ухопив кого — хтось зник раптово і безслідно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. хап — як (мов, ні́би і т. ін.) хап ухопи́в кого. Хто-небудь зник раптово і безслідно. Антін як пішов зранку десь на гору, та як хап його ухопив, і до хати не йде (С. Чорнобривець); Лис чекав, що він (Гусак) повернеться, а того як хап ухопив (Нар. казка). Фразеологічний словник української мови
  6. хап — ХАП¹, виг., розм. Уживається як присудок за знач. хапа́ти¹ і хапну́ти. Кинувсь пан Пістряк… хап, хап! мац, мац! — нема дверей та й клямки не налапа (Кв.-Осн., II, 1956, 214); Летіла ворона понад морем; дивиться — лізе рак. Словник української мови в 11 томах
  7. хап — Хап! меж. Хвать! Вовк призостався — хап гуску, та й із'їв. Чуб. І. 167. Що лап, то хап. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка